Я не сплю, тужу ночами,
лиш в думках про неї мрію.
А Наталка їсть "Марію",
хрум і хрум – гризе "Марію"...
Це хрумтіння – справжня пристрасть!
Я ж нічого тут не вдію.
Любить Наточка "Марію",
лиш про неї Ната мріє...
Хоч на мить спини хрумтіння!
Що в житті для тебе значу?
Хто тобі я: *** чи мачо?
Чом же кліпаєш ледачо?
Ти занурена в жування...
Може, тортиків купити?
Ти комизлива кобіта:
"Геть від панночки копита!"
Хлопця змушуєш страждати...
Як здобуть твою прихильність?
Найсмачніше з дому виніс...
Задрять герцогші й княгині!
Лиш стенаєш ти плечима...
Й далі хрумаєш "Марію".
Я... ще трохи – й очамрію...
Мо, неправильно я мрію?
Хоч на мить спини жування!
Хрум і хрум... І так – постійно...
Я збагнув, кохана, стій-но!
Може, спробуймо обійми?
© Сашко Обрій.
02.05.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: Олександр Обрій