З одного боку півень кукуріка,
із другого – вітрисько й горобці.
В сільському туалеті чоловіку
так хороше в деньки квітневі ці!
Промінням сонце гріє крізь щілини,
ген-ген затуркотіли голуби.
Я – вид найщасливішої людини,
що міцно туалет цей полюбив!
Голубить вітер ніжно павутиння,
що дихає крізь нього туалет.
Життєвий плин села не їсть рутина.
В нім думка набира неспішний лет.
В тісній кімнатці з дошок дерев'яних,
з трьох стін, дверей, із даху і сідла
ніколи не загнеться, не зів'яне
душа поета, сповнена села,
якого у сільському туалеті
буяє максимальний концентрат!
Тож в думці, тут, в її натхненнім леті
вчуваю я осянняя стократ!
Для щастя необхідно зовсім трошки.
Воно вже тут, чекає за дверми:
сідло і дах, докупи збиті дошки,
натужна мить – розгладжуються зморшки
й... в блаженстві розчиняємося ми!
© Сашко Обрій.
30.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: Олександр Обрій