СКРИПКА-ЧАКЛУНКА
Ось скрипка-чаклунка на струнах заграла,
І заколихала кохання в саду.
Так грала вона й ні на мить не вгавала,
Не знала вона, що у сад я прийду.
Та скрипка-чаклунка мені розповіла
Про ніжні і щирі свої відчуття,
Та й грала так ніжно, від гри наче мліла.
Для мене та мить не піде в забуття.
Так скрипка-чаклунка все грала і грала,
Вона не вгавала в саду ні на мить,
І струнами, ма́буть, вона відчувала –
Душа, як і в неї, у мене болить.
Та скрипка-чаклунка уміє пророчить,
І дихання но́ве відкрила вона,
Та й знов про кохання заграла охоче,
А музика серця то є неземна.
Ще й скрипка-чаклунка мені прошептала
Про мрії, що сплять у глибинах душі,
Про те, як кохання колись розквітало,
І як воно світиться десь у тиші́.
Вона промовляла мелодією ночі,
Торкалась утомлених струн почуттів,
І грала все далі так щиро, пророче,
Немов би зціляла мій подих і спів.
Ще й скрипка-чаклунка мене обіймала
Тим звуком, що в серці лишає сліди,
І кожна нота мене підіймала,
Неначе крізь темряву в світлі світи.
Так скрипка-чаклунка в саду мене гріла,
Даруючи спокій і тиху снагу,
Душа оживала і вже боліла,
І знов до кохання вселила жагу.
14.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР