Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Ха[b]ре[/b]! Ха[b]ре[/b]! Ха[b]ре[/b]!
Ха[b]ре[/b]! Ха[b]ре[/b]! Ха[b]ре[/b]!
Нехай тепер
таке тобі зазнай,
роздрібнення, замилування й рай.
Пішов у храм, але там
грали Палестріну.
Дзвонив Юрку –
від’їхав в Палестину.
Перехрестився –
А він каже в інший бік.
Отак тобі ні пшик, ні бздик.
Я не живу, але ніяк не гину
та неможливо спроста відійти.
Він запитав у мене,
скілько врем’я;
А я сказав, що десять без п’яти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: anesstezia