Я іду по землі... Ось спинюся.
Із джерельця ясного нап'юся.
А вода в ньому чиста. Прозора.
О, як гарно! Як гарно довкола.
Розмовляють тут верби з рікою.
А над нивою, глянь, золотою,
шлейф прозорого, синього неба.
Як радіти красі цій нам треба.
Материнка духмяна квітує.
А душа тиху музику чує.
Вона ніжна така і красива.
Відчуває - людина щаслива.
Я іду по землі... Допоможу.
Кого треба, підтримати можу.
Поділитися, втішити вмію.
Я іду по житті і... Радію!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2025
автор: Надія Башинська