* *
Как объяснить кому-либо эту неразменность памяти, эту
неуступчивость нашу?
Как объяснить, что земля наша тёплая внутри, и мы
на неё ложимся, чтобы согреть, а потом она согревает нас?
Как объяснить призрак бывшего света, что по ночам подступает к горлу,
и боли давних прощаний – они кажутся сегодня детскими упражнениями в разлуке?
Как объяснить, что дом можно перерасти, как перерастаешь родителей своих,
и приходишь к ним, как к детям, что играют на берегу чёрных вод?
Как объяснить, что дом переселяется в людей, когда больше нет камня?
Как объяснить сокровища наши, не конвертированные, пренебрежённые, как детские бусы,
и тонкослёзную нашу отчизну, отчизну вздохов и объятий?
Как объяснить,
что есть у нас лишь земля, над которой клубится память,
и больше нет ничего?
13.12.2025
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* *
Як пояснити комусь цю нерозмінність пам’яті, цю
непоступливість нашу?
Як пояснити, що земля наша тепла всередині, й ми
на неї лягаємо, аби її зігріти, а потім вона зігріває нас?
Як пояснити привид колишнього світла, який ночами підступає до горла,
і болі давніх прощань, що сьогодні здаються дитячими вправами
у розлуці?
Як пояснити, що дім можна перерости, як переростаєш батьків своїх,
і приходиш до них, як до дітей, що граються на березі чорних вод?
Як пояснити, що дім переселяється у людей, коли не стає каменю?
Як пояснити скарби наші, неконвертовані і зневажені, як дитячі намиста,
і тонкосльозу нашу вітчизну, вітчизну зітхань і обіймів?
Як пояснити,
що є в нас лише земля, над якою клубочиться пам’ять,
і більше нічого немає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053232
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.12.2025
автор: Станислав Бельский