ШІСТДЕСЯТА МИТЬ

ШІСТДЕСЯТА  МИТЬ
(З  нагоди  60-річчя  Андрія  Воробеля)

Сьогодні  в  тебе,  друже,  ювілей,
Вітання,  наче  птиці,  прилітають,
А  в  сяйві  сцен,  де  тішиш  ти  людей,
Невидимі  молитви  проростають.

Ти  йдеш  крізь  сцени,  мов  крізь  храми  днів,
Де  кожна  роль,  як  сповідь  і  Причастя,
І  Божий  подих  в  кожному  зі  слів,
Жаги  творити  хай  тобі  додасться.

Твій  кожен  крок  –  це  подих  вищих  сил,
Котрі  ведуть  крізь  ролі  все  до  світла,
І  кожен  образ,  що  в  душі  ожив,
То  іскра  Божа  ніжна  й  непомітна.

Хай  Божий  дотик  лагідно  веде,
Хай  світло  ролей  душу  зігріває,
А  кожен  кадр,  що  в  пам’яті  живе,
Нехай  на  інші  ролі  надихає.

Нехай  життя  щодня  дарує  хліб,
І  благодать  у  серці  розквітає,
Твої́  роки́  збираються  у  сніп,
Та  й  силу  й  но́вий  подих  відкриває.

Хай  дні  твої́,  мов  сві́чі  у  пітьмі́,
Горять  для  тих,  хто  поруч  крок  тримає,
І  хай  Господь  у  добрій  глибині
Твою  стежину  світлом  огортає.

Хай  кожен  кадр,  що  зіграний  в  кіно,
Дарує  силу,  радість  і  натхнення,
Актором  бути  –  Богом  є  дано,
Всевишнього  на  це  благословення.

Хай  тиша  стане  другом  у  житті,
Кіно  й  театр  –  тим  світлом,  що  тримає,
Фортуна  у  життєвім  вишитті,
Хай  ролепадом  доля  засипає.

Нехай  твоя  душевная  струна
Звучить  крізь  ролі,  сцени  й  споглядання,
Добром  життя  наповнює  сповна́,
І  буде  скрізь  гармонія  й  єднання.

Хай  шістдесят,  мов  тихий  благовіст,
Звучать  у  серці,  сповнені  надії,
Хай  кожен  ранок  відкриває  світ,
Відкриє  шлях  до  радості  і  мрії.

Хай  шістдесят,  мов  лагідний  акорд,  
Звучать  у  серці  чисто  й  благородно,
Хай  кожен  день  звучить,  наче  хор,
Дарує  все,  що  хочеш,  що  завгодно.

Хай  шістдесят,  мов  чистий  ранній  дзвін,
Лунають  ніжно,  мило  і  красиво,
Хай  буде  мить,  лишень  для  добрих  змін,
Багатим  буде  тво́є  творче  жниво.

Хай  Ангели  тримають  твій  політ,
Всевишній  береже  й  допомагає,
Нехай  Госпо́дь  дарує  сотню  літ,
Пречиста  хай  Покровом  накриває.

Хай  шістдесят,  мов  золота  печать,
Лягають  тихо,  на  твоє́  бажання,
Всевишній  хай  дарує  благодать,
А  серце  береже  своє́  світання.

Хай  щедрий  час  дарує  щирий  сміх,
І  дні  нові́  лиш  радістю  палають,
Бо  шістдесят  –  це  зовсім  не  поріг,
А  й  старт,  де  знову  кри́ла  виростають.

13.12.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія    Дмитрів,  2025  р.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР