Надво́рі вогко. Холоднеча.
А я в теплі́, але без світла.
І думка дивом гріє плечі –
Її люб'язність несусві́тна.
На підвіконні блима свічка.
В кутку гасниця палахкоче.
А за вікном чаклує нічка –
В мені єство її жіноче.
В руці тримаючи люстерце,
Пускаю зайчика по стінах –
Нехай розрадить трохи серце
Й упорядкує мікроклімат.
Лоскоче душу чортенятко,
Що оселилося між ре́бер.
Моє примхливе солодятко*,
Мені в твої обійми треба...
13.12.2025
*Солодя́тко – коханий, кохана.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2025
автор: Олена Студникова