У минуле відпускаю
Я гіркі жалі
Всі, які не відчуваю
Вже на цій землі.
В серце й душу, мов до хати,
Світлі почуття
Йдуть. Я буду їх тримати
В них усе життя,
Бо лиш з ними я бажаю
В цьому світі жить
І я певен, точно знаю,
Доки стукотить
Серце, з ними жити буду
Неповторну мить
Кожну, а жалі забуду,
Щоби не тужить
Гірко в світі цім повіки,
А радіти вік,
Доки не закрив повіки
Я очей навік,
Бо життя лише єдине
І колись мине,
Назавжди рікою сплине,
Бо лише одне.
Ось, чому я з почуттями
Світлими лиш жить
Хочу, прагну до нестями
Неповторну мить
Кожну, а також творити
Те, що вмію я,
Щоб свій гідний слід лишити,
Доки смерть моя
Не прийшла і не забрала
Вже без вороття
Душу, що перебувала
В тілі все життя.
Євген Ковальчук, 02. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2025
автор: Євген Ковальчук