Ще поки зима не вступила в права
Й синоптики сніг обіцяють не скоро,
Та я у камін вже кидаю дрова
І слухаю тихе вогню в ньому соло.
Не холодно тілу, та в серці знов сум
І пам’ять малює картини реальні,
Я ніби самотній під хмарами крук,
Який бачить більше, ясніше і далі.
Шукаючи схожість, дивлюсь на камін
Аби у вогні міг побачити образ,
Що рідний до болю й знайомий мені…
Я наче моряк, який втратив свій компас.
Зрослися із римами в серці слова,
Народжені вірші тобі подарую,
Яка б не настала у світі пітьма,
Я серцебиття твоє завжди почую!
Я завжди відчую твій настрій і біль,
Чи радість, яку пам’ятаю донині,
Ти тільки лиш душу ховати не смій,
Як зерня в середині стиглої дині.
На попіл згорають в каміні дрова,
І спомин про тебе, мов дим зависає…
Допоки зима не вступила в права,
Як сумно без тебе, один Бог лиш знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2025
автор: Ярослав Ланьо