Сумний стоїть оголений наш ліс,
Поснули буки після листопаду.
І грудень тишу в простір цей приніс,
Але, я завжди зустрічам цім рада.
Ще сніг не випав, не встелив стежки,
Якими я іду до тебе милий –
Мій простір лісовий такий стрункий,
Такий цікавий і такий вродливий.
Тебе роки я знаю От і До,
Куди піти, щоб в цім казковім Світі,
Зануритись в твоє краси-єство, -
Де спокій огортає ніжні віти.
А настрій мій з тобою – завжди плюс!
Моя розрада – ліс найкращий в Світі.
З тобою я нічого не боюсь…
Ти – простір для душі, де любо жити!
11.12.2025
Фото автора - буковий ліс після листопаду в грудні.
PS - Цей вірш я записала під час чергового відключення електроенергії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина