Вогні
Назустріч мені
Вогні
Вони не малі́, бо були би малі́
Я би їх не помітила б
Певно
Я би звичними кроками міряла б курс
По фарватеру прямо і трохи наліво
На червоний ліхтар зупинила би пульс
І продовжила б потім
Лівобічно й
Довільно.
Але вулиця ця ма́ химерні "але"
Кулькови́дні й жовтаві
На жилках сталевих
Вони стри́бають хвацько, немов світлячки
Від початку дороги
І аж до кінцевої.
Вони ге́кають й хе́кають собаченям
Що блукає бульваром у пошуках їжі
Ліхтарі на дрота́х
Мов примари у снах
Водноча́с і далеко
І надто суміжно.
Зупинюсь на пів подиху — більше не мо́
Подивлюсь трохи вгору, бо шию зати́сне
Ліхтарі та дроти́ — ніби сцена в кіно
І на сцені цій я — безсловесна актриса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2025
автор: Лана Краска