Коли літа тобі ще вірно служать,
Несуть, немов на крилах, до людей,
І ти думками вірші ще прядещ,
Радіючи, що маєш добрий кужіль,*
Це ознвчає: ти в житті щасливий –
На долю на свою не нарікай,
Доки несе тебе життя ріка.
Ну й, що, що голова вже стала сива.
Коли ж літа умиються сльозою,
Поплакатися їм не заважай, –
Розквітне іще проліском душа,
Коли запахне навкруги весною.
Посій в душі приємні хвилювання,
Й буденність за три милі утече,
Надійне ще зустрінеться плече,
А може, й несподіване кохання.
20.11.2025.
* Кужіль – це сировина для прядіння, а саме очищене і вичесане волокно льону або конопель чи розчесана вовна, намотана на кужівку (кілок для прядіння)
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2025
автор: Ганна Верес