Знов руйнуються мости
Ефемерні.
Хто проскочити не встиг,
Йде крізь терни.
А на березі на тім
Ілюзорнім
В неба просторі пустім
Тліють зорі.
Ти шукала, не знайшла
Квітку рути.
Опинилася душа
В шатах скрути.
Човен дум несе кудись
Течією.
Бути знову не клянись
Нічиєю.
Хай пливуть за небокрай
Дні поволі,
Тільки в дурня більш не грай
Проти долі...
11.12.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2025
автор: Олена Студникова