[b]Ми безборонні проти зла , коли добро не сіяли у власні душі , і не прийшли до кожного із плодом власних рук , щоб тільки вічність світла годувати . Ти не спіймаєш мить , бо вже десь золотом утік , й пропік цей світ війною у розрухах людських душ , ти вже утік десь від життя і в смерть прибіг , бо тільки словом правди для життя добро творити будеш світові і людям . [/b]
26.09.2024 8:27:58
https://www.youtube.com/shorts/OtVGaI8zhfM
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2025
автор: Іван Українець