НЕЗАБУДКИ
Незабудки, як неба блакить,
Хтось у травах наве́сні насіяв,
Кожна з них про любов гомонить,
З ними сумніви вітер розвіяв.
Увібрали всю ніжність вони
І так мило із трав виглядають,
Видно їх навіть, ген, з далини́,
Їх вітри, як в колисці гойда́ють.
ПРИСПІВ
Сині-сині незабудки
Я з любов’ю подарую,
Сині-сині незабудки,
Шепіт серця тво́го чую.
Сині-сині незабудки
Я для тебе назриваю,
Сині-сині незабудки,
Все життя тебе кохаю.
Незабудки для тебе цвітуть,
А я мрію про зустріч, кохана,
Почуття в моїм серці живуть,
Оповила їх ніжність весня́на.
Твої очі, як той ніжний цвіт,
Наче небо у них потону́ло,
Хоч минуло багато вже літ,
Та кохання моє не заснуло.
ПРИСПІВ
Незабудки для тебе зірву́,
Що ростуть у квітучій долині,
І Богинею, мила, назву,
Ти красива, як цвіт на калині.
Гляну в вічі твої́, як колись,
І загляну крізь них у серде́нько,
Наші мрії в обі́йми взяли́сь,
І та мить уже дуже близенько.
ПРИСПІВ
07.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР