Тримайся, друже! Не здавайсь
Хворобі! З нею ти
Щосил борись, як слід старайсь,
Щоб досягти мети, –
Її здолати назавжди
В цю ж саму цілком!
Від інших помочі не жди.
Борися сам з цим злом!
З хворобою ти сам борись,
Доклавши сил усіх!
Ти їй нізащо не корись!
А на обличчі сміх
Хай, наче сонце золоте,
Сіяє й далі! Хай
Життя потішить непросте,
Полегшить біль, що вкрай
Ти нині відчуваєш! Ти
І ти лиш зможеш, знай,
Хворобу ту перемогти
Всю, їй поклавши край.
Я певен в цім і також ти
Будь певним! Вийде все.
Ти зможеш цілі досягти
Цієї. Віднесе
Хворобу всю від тебе вмить
Час-птах у небуття
І знов до тебе прилетить,
І світлі почуття
В твоїй душі посіє, мов
Зернини золоті.
Тоді цілком здоровим знов
Ти будеш у житті,
Йому радіючи лишень,
Допоки стукотить
Ще серце, доки твій же день
Останній не збіжить.
Євген Ковальчук, 01. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2025
автор: Євген Ковальчук