Переклад уривку із віршу С.Єсеніна "Письмо к Женщине"
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали,
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
Вам братися до справ нагальний час.
Коханая! Мене ви не любили,
Не знали, у тенетах самоти
Я загнаний, неначе, кінь у милі,
Що вершником осідланий не тим.
Не знали Ви, як у диму подій,
У побуті, що бурею сповитий
Я мучусь без опори і надій,
Не відаючи, що мені робити?
Ви, звісно, пам'ятаєте, о мила!
Як мовчки я стояв обіч стіни.
Схвильовано кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
Закінч. 2-5 грудня 2025 року.
Текст уривку:
Вы помните,
Вы всё, конечно, помните,
Как я стоял,
Приблизившись к стене,
Взволнованно ходили вы по комнате
И что-то резкое
В лицо бросали мне.
Вы говорили:
Нам пора расстаться,
Что вас измучила
Моя шальная жизнь,
Что вам пора за дело приниматься,
А мой удел -
Катиться дальше, вниз.
Любимая!
Меня вы не любили.
Не знали вы, что в сонмище людском
Я был как лошадь, загнанная в мыле,
Пришпоренная смелым ездоком.
Не знали вы,
Что я в сплошном дыму,
В развороченном бурей быте
С того и мучаюсь, что не пойму -
Куда несет нас рок событий.
1924 рік.
Вірш присвячений непростим відносинам із колишньою дружиною Зінаїдою Райх, із якою поет розлучився у 1921 році.
картинка із інету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2025
автор: Юлія Щербатюк В’южен