Що неймовірно добрий нам святий
Принести у це свято обіцявся,
Він не приніс, нема на це вже сил,
Хоч не повірите - як він старався!?
Прийшов у місто, повкладав дарунки,
Щоб було легше, в кілька рюкзаків,
Комусь ще іграшку, комусь якісь цілунки,
Комусь ціленну жменю мідяків …
Прийшов у двір, а там тепер руїна -
Розбиті вікна і ведмедик вже нічий,
А поруч, що всьому цьому причина -
Лежить, закам’янів солдат чужий …
І полетів, туди, де чинять долі
Усі відомі і не дуже вже «святі»,
Щоб ті вчинили врешті добру волю -
вернули мир, де кров, журба, плачі…
Став перед ними, щиро так говорить,
Чи звуки скрипки рвуться між вітрів,
А йому кажуть: завтра будуть збори,
Ті збори хтось рогатий захотів …
Але оскільки він тут має голос,
І не один такому ставив десь свічки,
Назавтра повсідались всі до столу,
Ховаючи хвости і п’ятачки …
Чи може мир, чи може заслужила
Собі на підвіконня лиш свічки,
Один був проти, тож питання не скінчили,
Не склались у той день мабуть зірки …
А голові одразу премію вручили,
Бо добре так тоді ті збори вів,
І до Нью-Йорка з подарунком відрядили -
Мав там крутий, у золоті весь хлів …
От чортівня, куди уже залізла,
У Миколая вже немає слів,
Наспілкувався вже, вона тут всюди влізла,
І до Дніпра, щоб не ганьбитись, полетів …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2025
автор: Дружня рука