Сьогодні осені останній день
У році цім. Іде вона
Від нас в край інший, та лишень
На рік так само, як весна
Чи літо. Йде до нас зима.
Вона ось-ось уже прийде.
У цьому й сумніву нема.
Сніжить вже навіть де-не-де
І морозець вночі тріщить.
Це ознаки її – зими,
Яка іде. За певну мить
Зустрінемо її всі ми.
Вона прийде в наш рідний край,
Хай навіть, може, хтось не жде
Її, а хтось чекає вкрай,
Бо ж цілий рік вона вже йде,
Не зупиняючись, до нас
Всіх через іншії краї,
В яких її минув вже час.
Ліси, діброви і гаї
Готові теж її зустріть.
Дерева їхні роздяглись.
На голих їхніх верховіть
Сніг буде так, як і колись,
Лежати. Адже це зима,
А сніг – зимовий атрибут,
Як і мороз, який пройма
Аж до кісток, коли він тут
У нас лютує, тріскотить,
Що щоки червоніють, ніс.
Зима до нас невпинно мчить
В машині часу. З-під коліс
Її пухнастий сніг летить.
Це так до нас усіх одна
Зима усе невпинно мчить.
Вже завтра буде в нас вона.
Євген Ковальчук, 30. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2025
автор: Євген Ковальчук