Не тиша на даху під кленом -
Куниці крались у вікно!
Був місяць срібний, маломлений
І бовдур квітнув, і вапно.
У кольорах бузку й щериці
Пенати будували міст,
Ховали воду до криниці,
Мов невиразний довгий зміст.
Плелися віхи кришталеві
Дзвіночком в хату коваля
Із краю зваби в дні липневі
Зіри, кунжута, мигдаля .
О, гори часу пірамідні! -
Не озирайтеся на плай,
Переназвіть старі музеї,
Знайдіть для долі коровай.
Лякає світ червона свитка
І ліс темніє за вікном,
Коли коваль шукає квітку,
Як дивну радість під рядном,
Коли знайде прийде надія,
В печатку сили перейде,
Немовби мрія гречкосія
В зерно дозріле і тверде…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=fsVESY5dgu4
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2025
автор: bloodredthorn