ПОТОНУТИ У ЩАСТІ
Я напилася водиці
Із глибокої криниці,
Із глибокої криниці, що в саду.
Солов’ї там щебетали,
Срібні роси все спадали,
І босоніж по тих росах я піду.
Місяць з зорями танцює,
Ще й доріженьку малює,
То й на річку та доріженька лягла.
Вітерець колише віти,
Цілував метелик квіти.
А куди моя доріжка пролягла?
Стали сутінки спадати
Красень-вечір виглядати,
Таємницю принесе з собою ніч.
Де мій милий – хочу знати,
Звідки долю виглядати…
Ще й здіймає мені вітер шаль із пліч.
Чом в усьому таємниця,
Де щасливая зірниця,
І до кого за порадою іти?
Чи дадуть підказку зорі,
Чи той вітер, що у полі?
Де ж я маю свою доленьку знайти?
Посиджу я край віконця,
Дочекаюсь сходу сонця,
Буду слухати я пісню солов’я,
Хай скрипаль на скрипці грає,
Тільки серце хай не крає,
Бо у щасті потонути хочу я.
08.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР