Сторіччям раніше вночі на буфеті
Помер усвідомлений крафт,
Він жив на полиці у жовтій газеті
Під сволоком в ніжних руках.
Гравюрного абрису тиха турбота
Про нього віщала потай
До суші де вітер, Олімп ,позолота
І ранком горів небокрай.
Він був неподільний, хоч знав про окови,
Долоням гарячим радів
Але розчинився, розпалась основа
Для створення марних скарбів.
А ті хто блукали щодня без нічого,
Як злидні у купах сміття,
Залишились знов складовою німого
Кіно на задвірках життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2025
автор: bloodredthorn