Народе мій, тобі це шлю я слово,
Куди вплелись і біль мій, і любов,
Це й є життя мого й твого основа,
Якою наділив так щедро Бог.
Я й є ота твоя дрібна краплина,
Де збереглась навіки ДНК.
Там – гіркота, позичена в калини,
І волі дух від діда-козака.
Кривавий слід, народе, за тобою –
То шлях борні за волю сотні літ,
Давно ти бути перестав юрбою
І здивував у 22-ім світ.
Сьогодні на кону – твоє майбутнє,
Хоча давно втомився від війни.
Багато коронованих – не путні.
Не всі і кару понесли вони.
Народе мій, знай, вірю я у тебе:
Ти мусиш стати карою для них,
Бо забарився Божий суд із неба,
А ти згораєш в полум’ї війни.
Отож удар останній – за тобою:
Підтримай доньок і синів своїх,
Аби живими вийшли ті із бою,
Бо не відмолиш цей ніколи гріх.
13.11.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: Ганна Верес