Яка асоціація вам приходить, коли ви згадуєте дитинство?
Для мене це гра в хмарки. Пам'ятаєте її? Лягаєте з друзями на траву, зажмурюєте трохи очі від сонця і намагаєтесь зрозуміти, на що схожа та чи інша хмаринка. Можливо, на човен, або на якогось звіра, на замок...
Ця гра для мене — це чиста квінтесенція дитинства. У ній є все: дитяча безтурботність, допитливість, якась чарівність бути "тут і зараз" — навичка, яку, як мені здається, більшість з нас втрачає з плином часу.
Це був час, коли ви з друзями могли годинами грати в козаки-розбійники або шукати ідеальну палку, якою будете годинами "дубасити" кропиву і взагалі будь-яку рослинність, якій не пощастило трапитись на вашому шляху. Спалахуючі вогники світлячків ввечері... Таке враження, що з віком вони всі кудись подівались. Або, можливо, я просто перестав їх помічати.
Справді, в дитинстві світ був сповнений магією. Магією допитливості, бажанням зрозуміти, як все в ньому влаштоване. Справді чарівний час.
Доречі, не пам'ятаю, коли востаннє, дивлячись на хмарку, пробував зрозуміти, на що вона схожа.
А ви?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: Rosbos