Гра в хмарки

Яка  асоціація  вам  приходить,  коли  ви  згадуєте  дитинство?

Для  мене  це  гра  в  хмарки.  Пам'ятаєте  її?  Лягаєте  з  друзями  на  траву,  зажмурюєте  трохи  очі  від  сонця  і  намагаєтесь  зрозуміти,  на  що  схожа  та  чи  інша  хмаринка.  Можливо,  на  човен,  або  на  якогось  звіра,  на  замок...

Ця  гра  для  мене  —  це  чиста  квінтесенція  дитинства.  У  ній  є  все:  дитяча  безтурботність,  допитливість,  якась  чарівність  бути  "тут  і  зараз"  —  навичка,  яку,  як  мені  здається,  більшість  з  нас  втрачає  з  плином  часу.

Це  був  час,  коли  ви  з  друзями  могли  годинами  грати  в  козаки-розбійники  або  шукати  ідеальну  палку,  якою  будете  годинами  "дубасити"  кропиву  і  взагалі  будь-яку  рослинність,  якій  не  пощастило  трапитись  на  вашому  шляху.  Спалахуючі  вогники  світлячків  ввечері...  Таке  враження,  що  з  віком  вони  всі  кудись  подівались.  Або,  можливо,  я  просто  перестав  їх  помічати.

Справді,  в  дитинстві  світ  був  сповнений  магією.  Магією  допитливості,  бажанням  зрозуміти,  як  все  в  ньому  влаштоване.  Справді  чарівний  час.

Доречі,  не  пам'ятаю,  коли  востаннє,  дивлячись  на  хмарку,  пробував  зрозуміти,  на  що  вона  схожа.

А  ви?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: Rosbos