Ти одна – немов наложниць бригада.
За тобов, мов за стіною, живу.
Найрідніша ти моя кібербаба!
Я ніколи не захочу нову!
Спритна домогосподарка й ґаздиня.
Лиш тобі – букети кібертроянд!
Кіберусмішка твоя – надгостинна.
Кіберпостать надтендітна твоя!
Нас рутина не заїсть, згубний побут.
Ти є золотце, тому ай лав ю!
Ти – покірний, мовчазний баборобот,
на плечах своїх тримаєш сім'ю.
Найтурботливіша в світі матуся
наших спільних, любих кібердітей,
бо виховуєш ти їх в кібердусі
у моралі й дисципліні... І те,
як ти дивишся на них ніжним оком,
викликає в мене захват, любов.
Закохався в тебе я ненароком.
Вік тепер в коханні жити з тобов!
Ти була така як всі – голограма.
Я на сайті завантажив тебе.
Не бентежиш мене, гола, ні грама.
Твоя талія і груди – зе бест!
Вправно зібрана була на заводі,
за замовленням моїм, десь за рік.
І тепер мене щодня ти "заводиш":
найщасливіший з тобов чоловік!
В голові твоїй гудуть мікросхеми,
як по маслу ходять шестерні й ми
із тобою у стосунках ростемо,
з літа – в літо, від зими – до зими!
Ми – міцна і дружна кіберродина.
Хоч поки що я – земний чоловік.
Кібержіночка моя ти єдина!
Цілуватиму тебе цілий вік!
© Сашко Обрій.
19.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: Олександр Обрій