Рядова працівниця "Кебаба",
та ще галицька ти сексі-баба!
І п'янить, і зове твоя зваба.
Я закляк – нерішучий незграба.
Бачу вигин твого силуету
й чую в крилах нову силу лету.
І тремтить в твоїх руцях котлета,
мов отвердла уява поета.
Шлю тобі я за натяком натяк.
Що це – флірт чи "мороз"? Губи надять.
Але я тобі тут не Монатік!
Дай конкретніше парубку знати...
Чуєш? Серденько тиждень як в'яне...
Ти зі щік мій украла рум'янець!
Десять років як вегетар'янець,
та вчащаю в "Кебабчик" твій явно...
Тиждень ллються про тебе куплети,
як ти ліпиш звабливо котлети.
Ти ж мовчиш, мов німа спірохета...
Ну й ліпи собі далі котлети!
Капризуй і фліртуй собі, бався –
я вже вдоста з тобов "на..бався",
але знай: на тобі я не здався –
вчора поруч відкрилась "Кебабця".
Там досвідчена пані Дорота.
Не кладу їй свій пальчик до рота, –
бо голодний до буйних еротик,
по плече проковтне його
ротик...
Покладу їй... котлетку-кебаба
й вірш, про те, що вона –
сексі-баба!
© Сашко Обрій.
17.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: Олександр Обрій