ТИША ДЗВОНІВ
Лиш тиша тримає всі дзвони в руках,
Свічки́ догорають у темних світах,
І місяць пливе крізь безмежність небес,
А тінь обіймає, мов спогад чудес.
І зорі сплітають мовчання в вінок,
Дзвенить у просторі небеснім дзвінок,
Сніги опускають свій білий покров,
І цокання чути щасливих підков.
Вітри розгортають моли́тви в полях,
І сяйво розквітне у срібних світах,
Тремтінням торкає душа небеса,
Де пам’ять палає, мов чиста роса.
І кроки лунають крізь тишу століть,
Відлунням єднають і смуток, і мить,
Згорають у полум’ї тіні без слів,
А світло лишає свій вічний мотив.
І пам’ять лягає, мов тінь на поріг,
Де світло тримає лиш свій оберіг,
І дзвони зливаються в спів в небесах,
А в серці ховається спокій й краса.
У сяйві розквітне мовчання весни,
І лагідно світло торкнеться струни́,
Де зо́рі палають, мов свічі вночі,
А тиша дарує надії ключі.
Лиш тиша всіх дзвонів обійме серця,
Надійно сплете́ оберега-вінця́,
І світло засвітить у пам’яті днів,
Вдарує надії ключі і без слів.
У сяйві спочине і смуток, і час,
З’єднає мовчання у вічний контраст,
Де дзвони і зо́рі зливаються в спів,
А тиша тримає єднання мотив.
07.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР