Злетіла в небо купа смерті.
Кинжалом нищити людей.
На гільотинній круговерті,
Та з злою люттю із очей.
Ніколи щоб не приземлився!
Лети у пекло! Назавжди!
Своєю ж смертю, кат, умився!
І геть не ніс усім біди.
Твоя ж ракета - тобі ж в пельку!
А краще - в ду-пу, щоб злетів!
Щоб пОтім гній твій не смердів!
Й пекельний хробачок зрадів.
А щоб ти, гад, не приземлився!
Лети у пекло! В добру путь!
Своєю злобою залився.
Вдавився словом - "власна лють"!
Усі кого ти вбив, чекають.
Дровець зібрали вже сповна.
Пательні жаром вже пишають
Фаршмак зробить з твого лайна.
Та ти второпай, жмя педальку,
Як будеш смажитись ЗАВЖДИ!
Шкварчати в пеклі за медальку
Де ВІЧНА спрага без води.
Тебе на "біс" піджарять браво!
В ілюмінатор звуть: - Лети!
Багаття вже розводять жваво!
З Кобзоном будеш ти на ти!
В останню путь тобі зіграє
Тобі ж нажаль це не почуть
Весь світ полегшено зітхає -
Лети у пекло! В добру путь!
Козак =GrafBorisfen=
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2025
автор: GoldKing