ДУШІ МОЄЇ ПЕРЕДЗВІН 2
Душі моєї передзвін –
Відлунням десь несеться він,
Ще й зачепив душі́ красу,
Немов сріблястую росу.
Відлуння те пішло й пішло,
Хоч пасма впали на чоло,
Його і вітер підхопив,
І в піднебессі закрутив.
Той передзвін далеко чуть,
Його відлуння не забуть,
Щораз гучніше він дзвенить,
Немов життя навча люби́ть.
Його мені не зупини́ть –
Все далі й далі він летить,
У нім – симфонія життя,
Немов красиве вишиття.
Душі моєї передзвін,
Коштовний він, немов рубін,
Та не купи́ть і не продать,
Своє́ щось вміє вигравать.
Я за́вжди з ним, зі мною – він,
Ми не йдемо́ з ним навздогін,
Відлунням йде і все дзвенить,
Та ра́зом з ним так легко жить.
11.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР