Спокій душу огорта.
Він у ній. Вона
Разом з нею розквіта
Буйно, як весна.
Спокій душу обійма,
Наче друг. Душа,
Мов у дім, його прийма
І не полиша.
Спокій душу, як дитя
Мати, пестить так,
Що солодкий я життя
Відчуваю смак.
Спокій душу легко так,
Ніби сніг, вкрива,
А вона уся відтак
З ним відпочива.
Спокій душу окриля,
І душа летить.
Попід нею вся земля.
Неймовірна мить!
Спокій в душу йде й несе
Світлі почуття
В неї не на мить, на все
Це земне життя.
Спокій у душі. Вона
З ним, як у раю,
Розквіта, мов чарівна
Квітка у гаю.
Спогій душу огорнув
З ніжністю цілком,
А неспокій весь заснув
Непробудним сном.
Спокій у душі. Вона
В нім і в неземнім
Щасті, що межі не зна
В світі цім земнім.
Євген Ковальчук, 28. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2025
автор: Євген Ковальчук