[youtube]https://youtu.be/0tFK3UaU3TI[/youtube]
А ми думали так буде завжди
Зранку кава без цукру та хліб
І дитину проводиш ти в школу
На роботі чекають твій звіт
А ми думали так буде завжди
І родина вся за столом
А тепер наші діти в полоні
Танки їдуть в розбите село
І не можеш до цього ти звикнуть
До салюту під час похорон
Стільки хлопців лягають в могили
Скільки крил забирає вогонь
А ми будем стоя ти бо світло
В кожному з нас і в мені і в тобі
Бо за нашими спинами місто
Де колись наші дити росли
І ти тягнеш свого побратима
Під плиту щоб хоч так зберегти
Він для тебе тепер як родина
І тобі це вже треба пройти
Бій іде в небі зірок немає
Дим та гул міни поруч летять
І тебе вибух в мить відкидає
І вогні твої мрії горять
Вас знайдуть заберуть і до дому
А дим ще там лягає в туман
А це души хто гине в полоні
А це души хто ще лежить там
А ми думали так буде завжди
Ми не знали що ми як один
Ми не знали що ми є насправді
І сильніше за нас тільки ми
Ми крізь себе приймали родини
Стільки потягів шли у наш Львів
Ми дітей приймали своїми
І у помсті тепер наша біль
а нас палять разом з землею
і тепер вона наша завжди
ми вбиваємо ради спасіння
ми вбиваємо щоби жили
А ми думали так буде завжди
Зранку кава без цукру та хліб
І дитину проводиш ти в школу
а тепер автомат на столі
хай пробачить мені моя мати
що до неї я вже не вернусь
що собою закрию я частку
а за мене помститься мій друг
А ми думали так буде завжди
Зранку кава без цукру та хліб
І дитину проводиш ти в школу
і надінеш ти їй оберіг
ТАК не буде завжди !!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2025
автор: Андрій Листопад