По стежинці скаче зайчик,
- Скоро прийде на майданчик,
Вночі вчасно, дід Миколай,
Тож звіринко, не продрімай!
Міх червоний за плечима,
От у ньому вся причина,
Подарунки для нас усіх,
Несе білці смачний горіх,
А для мене є морквина,
І напевно капустина,
Для ведмедя, мед солодкий,
Кабан дикий теж голодний,
Бульби, жолуді, горіхи,
От сім’я матиме втіху.
В’язку бубликів пташині,
Є окремо у торбині,
Хоч вже досить холодненько,
Най співає веселенько!
Вовк і лиска на помості,
Завітають теж у гості,
Та для злих і неслухняних,
Замість м’яса кине пряник,
Хоч звір хижий має заздрість,
Поважає статус, старість,
Дід зведе брови докупи,
Зможуть зразу дременути,
Бо водночас приймуть мізки,
Щоб позбавитися різки,
В лісі стане тихо - тихо,
Поміж гір спатиме лихо.
Як всі дружні, буде радість,
Де й візьметься щирість, жвавість.
Вмить засяють всі сніжинки,
У танок навкруг ялинки,
Вся родина звеселиться,
Бо щороку так годиться,
Відзначати справжнє свято.
***
І для вас любенькі дітки,
Прийде дід посеред нічки,
Тож влягайтесь, милі спати,
Ранком встигнете, ви взяти,
Свій від діда подарунок.
Я ж бажаю миру й щастя!
Ясне сонце мов причастя,
Най сипне срібла і злата,
Щоб земля свята, багата,
Теж відчула з нами свято!
Ген здаля лунають дзвони,
Нині й пташечка співає,
Миколая прославляє!
05.12.25 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2025
автор: Ніна Незламна