Затуманилась ніч,
Молоко розливає навколо.
Хмари в небі, сиріч,
Обступили зорю щільним колом.
Пасмо світла з вікна,
Мов сувій полотна, простелилось.
Засиділась одна, -
Щемом в серці моїм відгукнулось.
Проминають роки,
Десь у невідь тікають строкату.
Надбігають думки,
Наповняючи батьківську хату.
Скільки в серці тепла
Все життя берегла, як в дорозі.
Спомин тихо несла
Про батьківську любов, що в тривозі.
Про молитву святу,
Що завжди оберегом ставала.
За душі доброту,
Що її за життя я спізнала.
Спочивайте з миром, мої рідні, любі батьки
05.12.25
світлина:Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2025
автор: Валентина Ланевич