Якось здибались у лісі Ведмідь і Лисиця.
Познайомились, свіданки - усе, як годиться.
- Ти, Ведмедю, ого-го ! Та не поворотний,
Тобі треба ловку жінку, мені - шуби, шмотки.
В тебе "бізнес" : мед украсти й вигідно загнати.
Буду в тебе бухгалтером ! Треба ж рахувати:
Скільки вкрав чи обдурив та скільки навару,
Щоб нічого не прошляпив і не піймав ґаву.
Ух ! Ведмедю сподобалась ідея Лисиці,
Та й повірив бідолаха хитруватій пиці.
Підписали на пеньочку законну угоду.
Все пішло, як по маслу, любов - в нагороду !
Так касирка старалася, Ведмедя ласкала, -
Весь прибуток, що від меду, в мішечок складала.
Весна, літо промайнули, час навар ділити.
Стала Лиска хазяєну мізки морочити.
- Як ішла я через міст, то вітер піднявся,
Ухопив торбину з грішми й у світи́ подався.
Вибачай, ну, ти прости, Ведмедю хороший,
Зате є у тебе я, на́що тобі гроші ?
_ _ _
Отже, думайте, Ведмеді, щоб любов крутити,
За всі пестощі потрібно добряче платити.
Скільки б ти не крав, то знай, користі не буде, -
Все за вітром полетить, бо проклянуть люди.
Примітка: щоб надати твору більш народного і жартівливого
змісту, байку написала в розмовному стилі, де використала
слова, вирази з усного повсякденного спілкування в побуті.
Ці слова всі є в словниках, як розмовні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2025
автор: Галина Лябук