Сонце грається з моїм лицем,
Наче заєць лякливий стрибає.
Аж пронизує від того щем,
Що у світі іще щось буває...
Окрім звичних буденних проблем,
Окрім мороку руського лиха.
Промінь легкий десантом проник,
Соломинкою вібрує стиха.
Що йому чиясь далека біда,
Що йому чиїсь нестерпні страждання.
Ось вже й посмішка жовто - бліда
Чи надії хитке почування ?
Чи загублена пава - краса
У воєнних буремних лещатах ?
Лінія світла досить крихка,
Ну, а очі - в польоті птаха...
Сонце скотилося раптом в кювет...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2025
автор: Мандрівник