[Куплет1]
Я... знов засуджу твій погляд -яд—
це палаюче полум'я втрати,
що запалювало мою душу там,
де зірки відмовлялись згасати
А ти...все ще течеш у мені
як спомин, який не зможу забути
І коли у містах заснуть ліхтарі —
Я буду твої шукати маршрути
[Приспів]
Ти пронизуєш мене —
дивний і пекучий біль.
Коли ти поруч, я тримаюся
за серце, яке тремтить
Ми з тобою поєднані—
ти — доля, яку не зламати
Я буду боротися , в темряві —
не дозволю тобі зникати.
(Не дозволю тобі зникати)
[Куплет2]
Ти ...—тихий, місячний вітер ,
який щоночі викрадає мій сон.
Вирізаючи шрами як квіти -
Моє серце забираєш в полон
А воно неспокійно заплутав,
переслідує тебе , ризикує,
бо твій дотик — солодка отрута…
і любов, якої бракує (якої мені бракує)
[Куплет3]
Ти...—мов майстриня з гіпнозу,
з якогось напівзабутого сну,
що заходить наскрізь у мій розум,
ніби тобі належить мій глузд
І, навіть, якби я спалив
тендітні крила того, що було,
ти все одно не погодишся з цим —
повернешся , щоб добитись свого
[заключний куплет]
Так, я проклинаю кохання —
але моє серце завмирає нерухомо,
бо кожне моє бажання
було якимось чином пов'язане з тобою.
Я б засудив твою фатальність,
але знаю, що ніколи цього не зроблю,
бо ти моя остання слабкість …
І також ти- мій останній подих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2025
автор: Xariton