Не перший рік війна іде з руснею,
Тож тисячі покладено життів.
– Чому ж такий гуманний світ із нею? –
В думках мій мозок рився, аж спотів. –
Де квіт Покровськ, там змучені руїни,
Такі сліди лишає «руський мир».
Умилась болем-кров’ю Україна,
Бо ж «брат по-братськи» без жалю громив.
Лежить асфальт увесь у дірах-ранах,
Будинки, мов істоти без очей…
Їх вибили, так звані «руські вані»,
Хоч в венах декого і наша кров тече.
Димовища і згарища усюди,
Здається, зникли навіть небеса,
Невже й цього світ знову не засудить,
Чи вже не розуміє «ні біса»,
Коли готовий руку подавати
Тому, чия по лікоть у крові,
Продовжує традиції він «ката» ,*
Котрий людей мільйон зі світу звів?
Як можна тиснути такому руку,
Хто на пів світу нагло замахнувсь,
Укинув не одну країну в муки
І наш народ, що встояв – не прогнувсь?
6.11.2025.
* – В.Сталін.
© Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2025
автор: Ганна Верес