[b][color="#094bb5"]А час летить. Вже невгамовний грудень
Хазяйновито входить у двори.
Але щодень і навіть серед будень
Приносить радість він для дітвори.
То вітерцем в саду куйовдить листя,
А то проллється з темних хмар дощем.
То в день похмурий сонцем заіскриться,
Чи заметіллю ляже під кущем.
А то візьме і в іній все одягне
Щоб все булО, як в білому сукні..
І як художник в день морозний прагне
Лишити візерунки на вікні.
Ніхто, нажаль, спинити час не може
Бо це було б з розряду дивини.
Благаємо одне - Великий Боже
Страшну війну нарешті зупини.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2025
автор: Любов Іванова