Панове, вже осінь - листопад...
Опадає жовте листя до ніг.
Згорають роки як зорепад
На скроні впав, вже перший білий сніг.
О Боже , куди іде життя?...
Куди у осінь птах відлітає ?...
Прошу, зупини, ще мить життя!...
Хай біла зима, ще зачекає!
Ніби вчора цвіло, ще літо
І співав соловейко у гаю.
В саду цвіли жоржини квіти
Світу усміхалась вишня в маю.
Одцвітає квіт, паде листя...
Жовтіють пишні трави у полі.
Приходить вечір на обійстя ,
Край доріг в журбі стоять тополі.
Сховалось сонце між хмар в тумані,
Довгі ночі, і короткі дні.
Злетіли в чужий край птахи ранні...
Явір грає мінорні пісні.
2-----------------------
А час летить, летить і летить,
Наче жовтий лист зриває вітер.
Малює казку блаженну мить -
У душі лишає , лиш епітет.
А час летить, летить і летить,
наче білі коні у тумани.
То сонечко світить, то дощить,-
Тримають небо - дуби титани .
А час наче вода з гір біжить,
Вчора квітень, а нині вже грудень.
На жовтім листі білий сніг лежить...
В осінь , вдень - темна нічка - полудень.
Не знаю, чи прийду я сюди ?...
У золоту осінь - у листопад .
У тумані сивіють - сади ,
Роки згорають, як лист в зорепад.
Час замітає, все снігами...
Всі дороги - у весну, і в літо.
А роки згорають зірками,
I на жаль, в'януть найкращі квіти.
Дивлюсь, як в кіно я у стрічку,
Бачу дитинство і юні літа.
Ніхто, не спинить бистру річку,
Час снігами замітає життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2025
автор: Чайківчанка