Шепоче осінь, дивиться у вічі,
Мені говорить про наступні стрічі,
Порозмовляти хочеться так пані,
І розчинилась тихо у тумані.
Чому так зникла, заховавши мрію?
Та я її переконать зумію,
Ми будем з нею, мовби дві подруги
Красою чарувати всі округи.
Я - гарним словом, а вона - пейзажем,
Це українське та найкраще наше,
Із нами єдність, що живе роками,
Ось дружня творчість виграє рядками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик