Не знаю я,чи вмієш ти кохати,
Щоб так: побачив і приворожив.
Щоб не було ніяких сил тікати.
А просто серце взяв й розворушив.
І не за щось ти граєшся в кохання.
І не за щось ти полониш думки.
А просто хочеш з вечора до рання
З трояди в душу кидать пелюстки.
Співати мелодійні звуки моря,
Розхитувати щастя у її думках.
Блаженну мить ловити у долонях,
А потім милуватись у її очах.
Зачарувати голосом простори.
І щоб вона відчула подих трав.
Щоб їй хотілось слухати ці мови.
Які б ти вічно на проміннях грав.
А сонце розкидало б це проміння.
І полонило б всю її красу.
Бо так любити вміє та людина.
Яка вгамовує коханням спрагу цю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2025
автор: Надія Тополя