В усі кутки, де всілись рускі "вані",
прийшла блага, для "вань" невтішна, вість:
чергова хвиля перейменування
накрила вщерть скелети совко-міст.
Там скрізь витав, де руско-ватно-ковзко,
імперський дух вождів-царів-примар.
Тож тріумфуймо: над Новомосковськом
узяла верх відроджена Самар!
Ти ж прокидайсь, нац. пам'яте, пригадуй,
ким ти була і ким ти є тепер!
Нарешті став козацьким гордим Гардом
мій рідний дім, а "Южик" тихо вмер!
Бо ти не спав, народе мій, ти діяв! –
хоч не увесь, а тільки "сіль землі".
Із небуття постав козак Матвіїв,
а Павлоград, мов цар, упав, зомлів.
Та попри всі палкі ідейні стички
(ще в головах не виздих комунізм!),
пробився несподіваний Шептицький
крізь пролетарський непролазний ліс.
Червоноград же маревом розтанув,
немов жахливе сниво шахтаря.
"Червоний" світ в агонії останній
беззубо б'ється, втративши заряд.
Розслабся врешті, впертий комуністе,
і кулаком в екран не калатай.
Бо відтепер твоє паплЮжне місто –
престижний порт на ймення Аненталь.
В епоху змін ніхто їх не уникне –
ви хоч на крик весь світ перетворіть! –
Рече епоха слово непохитне.
Цим словом стали браві Броварі!
Що ж, Первомайську? Буде з тебе Орлик?
Чи Богополь тавро "совку" знесе?
Чи стане Соколами, чи ніколи,
колись – козак, сусіда-Вознесенськ?
Та в морі правди все чуже потоне
або згорить від люті і пихи.
Куди не глянеш – всюди наш топонім!
І стрімко гине вражий світ лихий.
Розберемо, мов ровер, на частини
УРСР протрухлий апарат,
з нових частин зберем нову країну
без раші, без вождів і октябрят.
© Сашко Обрій.
24.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2025
автор: Олександр Обрій