Ти не можеш її торкатися,
Тому що можеш її обпекти.
Ти можеш зробити боляче
Одним помахом своєї руки,
Дотиком незграбних пальців.
Дивися на неї і мрій, як будеш
Кружляти в невпинному вальсі.
Це все, що можеш ти.
Це все, що лишається.
Тому топи свій смуток у ходьбі,
Топи свій смуток без вина.
Вона не належить тобі.
Вона належить собі.
У неї є – вона сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2025
автор: Андрій Лагута