Всім відома участь колобка,
Кажуть, що то Місяць і
Було їх два.
Нехай буде три, бо були такі -
Надкушували, надкушували
І нарешті з'їли,
Тут завжди ж так
На світі цім білім.
Та ще незавідніша участь
Футбольного мяча.
Усі відомі його пинають і пинають.
Навіть за удари прямою ногою по ньому
Та ще й навмисно - карток червоних не дають.
Тисячі глядачів споглядають
Це дійство.
І коли пару раз
Підчас гри він покидає поле -
На глядачів із небес ейфорія сходить,
А гравцці в руках несуть його
На центр того поля.
Є й команда така
Об яку ноги витирають.
Цього року це Динамо.
Воно й зрозуміло -
Хто не хоче та витерти ноги
Об преставників та з органів.
Хто не хоче обсвистати
Та шашками оцими вогняними закидати.
Певно навмисне так грають.
На це є попит.
Видовище.
А що стабльно - то
Закулісні ігри
Та все що навколо.
Навіть трансляції.
Там все не для народу, для "людей".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: oreol