Хай і була найменшою з гірчин,
Які ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між невірною і вірою ставав
Щороку глибший і сильніший корінь.
Зрости ось так, з гірчичного зерна
І розростися на родючій тверді.
Бо воля Божа - не прогнози на
Шторми і смерчі. Воля в милосерді.
На мить подумала - Ти, може ,задрімав,
Стомившись у собі усе вміщати,
Усе усім давати задарма,
І з кожного кінця творить початок?
Бо ж на дорозі схрещує мечі
Вселенське зло - ні йти, ні переждати.
Та слід один - я в Тебе на плечі,
Тримаю все, що по молитві дав Ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: Горова Л.