Срач котився за срачем.
Мала купа – дайте ще!
Срач круглів, мов сніжний ком:
українці крапка ком.
Вогник бунту не зачах:
він розбігся по срачах.
Як до дій не годен – знач'
учини диванний срач!
Сублімуй увесь свій гнів,
все гівно минулих днів,
що струмує із башки
й назбиралось за роки.
Срач іде! Всім решта – цить!
Хай Вкраїна повисить
над безоднею епох, –
підіпре плечем нас Бог.
Пересратись з усіма! –
важливіших справ нема.
Шмата. Бик. Тореадор.
Віз зі скриньками пандор.
Ділом нам займатись лінь.
Краще дай адреналін!
Дай юрбі свіженький мем,
кілька жмень гарячих тем.
Обмусолимо до дна
Соловій і Жадана,
хто, кого, за що тримав.
Більш проблем у нас нема!
А на днях порушив піст
срач про свіжі назви міст.
Не годуй нас цілий день –
дай посратися лишень!
Ми вже більше зі срачем –
не збіговисько нікчем,
а експерди хоч куди,
тож сиди і не гунди.
Срач – це ліки від турбот.
Срач – це наш народний спорт.
Стало сумно на душі? –
Пересрімось, твариші!
© Сашко Обрій.
22.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: Олександр Обрій