Я вийшла вранці — небо оживає
І трави шепчуть світові сюжети.
Вони до мене лагідно схиляють
Свої думки, виспівані секрети.
У трав питаю: «Що вам вітер грає?»
Вони ж у відповідь дзвенять привітом:
«Він нам про сни далеких гір співає,
Про шлях, де сонце дихає над світом».
«Чому колишите пухкі хмаринки?» —
Цікавлюсь я, торкаючись руками
Їх стебел милих, ніжних, як росинки.
«Бо мрія ходить нишком поміж нами».
І трави шепчуть: «Дякуємо щиро,
Що ти прийшла у нашу тишу в полі.
Стережемо для тебе ранки тихо,
Й мережимо тобі щасливу долю».
А я схиляюсь — і приходить віра,
Мов промінь з неба, теплий і невидний.
І знов земля моє серденько гріє,
Бо світ з травою мовить ніжно й рідно.
29.11.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: Svetoviya