Вимощена дорога
на схилі стрімкому —
дивлюсь
на підігнані щільно
один до одного камені —
і звідкілясь уже чутно
і зримо мені, —
як тут напровесні
бринять
голосні струмки —
так дзвінко,
що в теплих краях
прокидаються
у тривожне безсоння
лелеки
і,
забувши
про недавню втому,
нестримно хочуть
летіти додому…
29.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: Валя Савелюк