Літо зникає з сезонності шквалу емоцій.
Не сповіщає про зливи душі метроном.
Дзвінко сміятися,
Плакати гірко не хочу.
"Шоу триває!
Й надалі триватиме шоу".
Все проминає,
І це все пройде однозначно.
Час - сценарист, режисер, найпильніший глядач.
Вивільнить серце апатія.
Зникнуть лещата.
Літо промовить:
- Ридай, моя крихітко!
Плач...
Падай грозою на землю
Та бийся, мов птаха,
В шибку минулого, в двері нездійснених мрій...
Тільки сьогодні - байдужою будь,
Не здавайся -
Взимку гроза закує у мороз протиріч.
Розум диктує закони.
Душа оніміла.
Падає сніг...чи то - пил....а різниці нема.
Літо і осінь, й весна
Позникали з емоцій.
Будь, моя крихітко,
Мусиш!
Надворі зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2025
автор: Серафима Пант